Пів століття за лаштунками: у Черкасах відкрили виставку театральної художниці Надії Нікіфорової

Заслужена художниця України Надія Нікіфорова присвятила черкаській сцені п’ятдесят років свого життя. За цей час вона створила візуальний світ для понад сотні вистав, серед яких “За двома зайцями”, “Ромео та Джульєтта”, “Лісова пісня” та “Діоген”. Сьогодні результати цієї масштабної праці – від перших ескізів до готових сценічних костюмів – представлені в експозиції музею “Кобзаря”.

Для пані Надії робота в театрі – це не просто малювання одягу, а створення цілісного всесвіту, що має захопити глядача з першої секунди. Художниця переконана, що сценограф та художник по костюмах повинні працювати як єдиний механізм, щоб кожна деталь гармоніювала з декораціями та освітленням.

Експозиція охоплює величезний часовий проміжок – з 1976 – го по 2024 рік. Відвідувачі можуть побачити, як народжувалися образи, що згодом ставали живою історією черкаського драматичного театру.

“Тут представлені роботи починаючи з роботи з 1976 року і до 2024 року. Я здебільшого працюю, і як художник по костюмах, і як сценограф. Я вважаю, що художник по костюмах і сценограф, художник-постановник, вони повинні бути єдиним цілим. Я бачу як цей костюм вписується у декорацію, як буде мінятися світло”.

Особливе місце у творчості майстрині посідає “Лісова пісня”. Щоб втілити образи Лесі Українки, художниця неодноразово відвідувала ліс, шукаючи натхнення у самій природі. Вона зізнається: ідея та стиль майбутньої вистави зазвичай з’являються в її уяві миттєво після прочитання п’єси.

“Я прочитала п’єсу, і в мене майже відразу виникає якийсь образ. Головне, щоб був стиль і була ідея. І тоді вже до цього прив’язується все решта”.

Однією з найбільш значущих робіт для Нікіфорової стала вистава “Дорога до сонця”. Попри те, що героями постановки є свійські птахи, художниці вдалося перетворити звичайну траву на казковий ліс, створивши на сцені справжню магію, яка не втрачає актуальності вже багато років.

“Наче б то нічого особливого – індики, качки, гуси, за що зачепитися? Але ми зробили траву, яка здається лісом, і одразу виникла якась казка”, – розповіла художниця.

Надія Яківна підкреслює, що для неї театр – це спосіб життя, а не спосіб заробітку. Вона переконана: емоційну глибину та зв’язок костюма з акторською мізансценою неможливо відтворити технічними засобами.

“Якщо художник працює заради грошей – він десь поїхав, поставив, йому все одно, як це виглядає. А я цим живу, якщо я працюю над костюмом, то я стараюся мізансцену у цей костюм додати. Штучний інтелект цього не зробить”.

Кожен свій ескіз мисткиня дбайливо зберігає. Поруч із роботами на виставці лежить книга відгуків – вона є головним джерелом натхнення та сил для художниці, адже щирі слова глядачів допомагають долати складні моменти.

“Відгуки – це те, що тримає художника на плаву. Коли настрій поганий – береш цю книгу і починаєш читати, натхнення з’являється і бажання жити”.

Поринути у фантастичний світ театрального мистецтва та побачити роботи Надії Нікіфорової черкасці та гості міста зможуть до 30 березня.