Автор Після початку повномасштабного вторгнення її керамічні звірі відростили зуби. Мисткиня Олена Почтарьова пояснює це пошуком захисту. Уже 4 червня Черкаський художній музей вперше відкриє двері для персональної експозиції талановитої черкащанки, роботи якої давно розлетілися світом.
Парадоксально, але для цієї знакової події авторці довелося ліпити всю колекцію з нуля. Старі вироби швидко розкупили. Майже пів сотні фантастичних створінь були створені протягом 2025 – 2026 років спеціально для черкаського показу.
“Коли мені запропонували зробити цю виставку, виявилося, що в мене нічого немає. Тому я ліпила все заново. Це фантастичні дивозвірі – зубаті й рогаті. Зубатими вони стали після 2022 року”, – розповідає авторка.
Експозиція триватиме рівно місяць – до 4 липня. На музейних полицях розмістять близько сорока різноманітних керамічних фігурок. Серед них будуть традиційні баранчики, химерні козлики та дивовижні олені. Кожна дрібна деталь ретельно продумана та виготовлена власноруч без використання форм.
Назва виставки “Олені Олени” виникла завдяки відомому сюжету наївного мистецтва. Ця картина висіла всюди. Там ідеться про маленьку дівчину Оленку та її вірного оленя, що запам’яталося з дитинства. Цей ностальгічний образ ідеально підкреслив концепцію заходу.
“Надихалася я народним мистецтвом, картинами Марії Примаченко, Макара Мухи. Мені подобаються квіти, але і олені теж. Фарби підбираю за власними вподобаннями”.
Географія робіт мисткині вражає своїми масштабами. Її унікальні глиняні вироби дбайливо зберігаються у численних приватних колекціях з Австралії, Німеччини, Нідерландів, Бельгії, Фінляндії та Польщі. Європейські поціновувачі високо оцінили такий самобутній підхід до кераміки. В Україні ж етноіграшки можна знайти у фондах опішнянського Національного музею-заповідника українського гончарства, що на Полтавщині.
Шлях від економіки до волонтерства і глини
Олена народилася в Черкасах улітку 1982 року. Спочатку дівчина здобула вищу економічну освіту в місцевому технологічному університеті. Спеціальність менеджерки не завадила їй у 2013 році захопитися народною творчістю.
Вона почала реконструювати автентичні українські головні убори. Згодом разом із подругою майстриня заснувала громадську організацію “Метелики в голові”, яка займалася масштабними етнографічними експедиціями по селах Черкащини для вивчення весільних вінків та святкових строїв.
Ліпити з глини жінка мріяла ще з раннього дитинства. Шлях керамістки-самоучки розпочався лише у 2016 році. Сьогодні у своєму арсеналі авторка має теракот, ангоби, молочіння, а також складний дров’яний випал.
Мистецтво завжди йшло пліч-о-пліч із соціальною активністю. Із 2014 року Почтарьова активно займається волонтерською діяльністю, організовуючи благодійні майстер-класи, освітні лекції та потужні фестивалі на підтримку військових.
Свої знання вона охоче передавала іншим. Такий безцінний педагогічний досвід допоміг їй краще зрозуміти власне життєве покликання. Чотири роки поспіль керамістка навчала дітей художньому розпису та ліпленню. У 2020 році вона закріпила свої навички в Академії Гончарства в Опішні.
Велика війна кардинально змінила пріоритети багатьох українців. З 2022 року жінка очолює волонтерський штаб громадської організації “Межа. UA”, який системно допомагає Збройним силам України та всіляко підтримує ветеранів. Лише робота з глиною залишилася єдиною віддушиною в ці складні часи.
Творчість буквально рятує її від емоційного вигорання. Авторські керамічні роботи продовжують продаватися на міжнародних благодійних аукціонах, а всі зібрані кошти регулярно перераховуються на потреби армії. Черкаська виставка стане унікальним шансом побачити цю красу наживо.
Коментарі