29 травня 1942 року Поперечний Яр став місцем однієї з найстрашніших трагедій Черкащини. За оцінками істориків, того дня нацисти обірвали життя близько шести тисяч людей, чия єдина провина полягала в їхньому походженні.

Галина Тимошенко, краєзнавиця з Цибулева, присвятила чотири десятиліття своєї роботи в бібліотеці відновленню пам’яті про Голокост. Вона збирала свідчення по крихтах, опрацьовуючи архівні джерела та розповіді очевидців, які ще пам’ятали довоєнний побут регіону. До трагедії єврейські громади були невід’ємною частиною місцевого життя. Зокрема, вони мешкали та працювали у таких населених пунктах:

• Лукашівка;
• Терлиця;
• Сарни;
• селище Цибулів.

Більшість із них займалися торгівлею, виготовляли побутові предмети або працювали на промислових об’єктах, зокрема на Цибулівському цукровому заводі. Батько пані Галини з теплотою згадував єврейку Естер, у якої його тітка працювала хатньою робітницею. “Ганю, дай дітям чаю, печива, цукерок”, – часто казала вона, пригощаючи малих сусідів. Проте у 1942 – му цей світ добросусідства було жорстоко знищено.

Контору цукрового заводу, відому серед місцевих як «Біла казарма», окупанти перетворили на збірний пункт. Звідти людей вантажили в машини та везли до Поперечного Яру. Михайло Камінський, один із небагатьох, кому вдалося врятуватися, згодом описав ці події у своїй книзі. Краєзнавиця переповідає болючий момент порятунку майбутнього автора спогадів:

“Мати Роза відштовхнула і врятувала двох своїх синів, Михайла і його брата, а саму матір погнали в Поперечний Яр і розстріляли 29 травня 1942 року”.

Не лише Монастирище, а й сусідня Терлиця стала свідком масових убивств. Сюди гнали навіть полонених із Вінниці. Проте історія зберегла і факти людяності. Українці переховували євреїв у хлівах та комірчинах, переодягали їх у національний одяг, що часто ставало єдиною гарантією збереження життя.

Сьогодні свідків тих жахіть майже не залишилося. Галина Тимошенко щиро шкодує, що не всі спогади вдалося занотувати вчасно, поки очевидці були живі. Проте факт злочину закарбований в історії регіону. Щороку 29 травня громада вшановує пам’ять загиблих євреїв, аби трагедія Яру ніколи не зникла з народної пам’яті.