Черкащани знову зібралися разом, щоб схилити голови перед тими, хто дванадцять років тому віддав життя за європейський шлях України. Традиційне вшанування 20 лютого об’єднало представників влади, очевидців Революції Гідності та молодь біля підніжжя пам’ятника Борцям за волю України.
Атмосфера на площі була стриманою та мовчазною. Люди несли живі квіти до меморіалу, згадуючи події зими 2013 – 2014 років. Тоді кульмінація спротиву на столичному Майдані забрала життя 107 протестувальників. Дехто загинув від куль снайперів миттєво, інші – згодом у лікарнях від важких поранень.

Для Черкас ці події мають особливий вимір. Місцевий Євромайдан тримався три місяці – з листопада 2013-го до кінця лютого 2014 року, коли тодішній очільник облдержадміністрації Сергій Тулуб залишив посаду. У лавах Небесної Сотні навічно залишилися семеро наших земляків:
- Максим Горошишин із села Грушківка;
- Юрій Паращук із Тального;
- Юрій Пасхалін із села Носачів;
- Андрій Саєнко зі Сміли;
- Віктор Чернець із села Подібна;
- Віталій Смоленський із села Фурманівка;
- Василь Сергієнко з Корсуня-Шевченківського.
Серед тих, хто прийшов на покладання, був черкащанин Андрій. Чоловік зізнається: для нього це особиста втрата, адже багато хто з його знайомих учасників революції не повернувся додому. Інша учасниця заходу, Оксана, наголошує на ідеологічній важливості дати.
«Ми стояли не за політичних лідерів, а за право бути власниками свого вибору. Ми не хочемо туди, куди нас тягнуло і тягне зараз російське ярмо», – поділилася думками черкащанка.
Цьогорічна програма вшанування не обмежилася лише офіційними урочистостями біля пам’ятника. Опісля церемонії покладання квітів усіх небайдужих запросили до кінотеатру «Україна». Там відбувся спеціальний показ документальної стрічки «2000 метрів до Андріївки», яка дозволяє глибше зануритися в контекст боротьби за українську незалежність.

Історія Небесної Сотні стала фундаментом сучасної держави. Масові протести призвели до зміни режиму та втечі Віктора Януковича, проте ціна цієї перемоги відчувається у Черкасах щороку 20 лютого – у день, коли імена загиблих героїв звучать з особливою силою.










Коментарі