Мелодії,що підтримують у тяжкі часи: як дві подруги з Черкащини не полишають українську пісню

Наталія Степанець та Ганна Левченко з Черкащини – живі легенди української пісні, які вже понад десятиліття співають для своїх земляків. Незважаючи на випробування долі, ці дві подруги не перестають дарувати радість своїм співом та допомагають іншим знаходити сили навіть у найтемніші часи.

Наталія та Ганна, жителі села Плешкані, разом із чоловіками і сім’ями об’їхали майже всю Черкащину, виступаючи з концертами. Їхній репертуар налічує понад сто пісень. Музика стала невід’ємною частиною їхнього життя ще з дитинства, коли вони спільно співали на шкільних заходах. “Ми любимо співати. До пісні тягне сильніше, ніж до їжі”, – говорить Наталія. “Завжди співали на фермі, доїмо — співаємо, ідемо — співаємо”, — додає Ганна.

Особливо важко було Ганні, яка півтора року тому втратила сина. Роман, її син, пішов добровольцем на фронт і загинув під Покровськом. Пісня стала для неї одним із способів пережити біль. “Якось же треба жити”, — каже Ганна, розповідаючи, як односельці підтримували її в цей важкий період і просили не припиняти співати.

Ця сила духу та пісня, яка допомагає в горі, стала справжньою підтримкою для Ганни в непрості часи. Втрата не зупинила її, а навпаки, зміцнила впевненість у тому, що музика і пісня — це те, що не дає падати духом, не дає забути важливі моменти життя.

Хоча подруги і надалі виступають, їхня велика мрія — знайти баяніста, який зміг би скласти їм компанію на сцені. “Якби був баян, ми б їздили ще більше”, — мріє Наталія. Попри труднощі, любов до пісні залишається незмінною. Ганна навіть у своїй оселі не припиняє співати, коли ніхто не чує: “Як немає нікого, то співаю ще раз вдома”, — каже вона.

Їхній спільний шлях через пісню став символом незламності духу та віри у краще. Їхня дружба, розпочата ще в дитинстві, нині підтверджує важливість збереження українських традицій, навіть у складні часи війни та змін. Пісня для цих жінок — не просто музика, а частина життя, без якої важко уявити існування.

Ці дві подруги продовжують спільно йти через роки, незважаючи на труднощі, зберігаючи в серці любов до рідної землі, до її пісень і до тих, хто поряд. І хоча їхні концерти стали рідшими через відсутність баяніста, віра у силу пісні та дружби ніколи не згасне.