Інформація на папері: як черкаські газети борються за виживання в епоху блекаутів та дефіциту

Друковане слово на Черкащині переживає чи не найважчі часи за всю історію. На кінець 2025 року в області зареєстровано 56 газет, проте лише 35 із них доступні для передплати. Голова обласної організації НСЖУ Тетяна Калиновська попереджає: частина видань опинилася на межі зникнення, перетворившись із прибуткового бізнесу на волонтерську місію.

Для багатьох жителів області газета стала єдиним стабільним джерелом новин. Коли зникає світло і телевізор стає лише темним склом, паперовий примірник залишається у руках читача. Саме тому віддані передплатники — аграрії, пенсіонери та мешканці громад — продовжують підтримувати локальну пресу, попри всі труднощі.

Сучасні реалії змушують редакції працювати на межі людських можливостей. У кабінеті головної редакторки «Черкаського краю» температура може опускатися до 0º, але десять працівників штату, отримуючи мінімальні зарплати, не пропустили жодного номера. До великої війни часопис, де колись працював Василь Симоненко, виходив тричі на тиждень, тепер — лише раз на вісім сторінок.

Ситуація в районах ще гостріша. Редактор «Шполянських вістей» Анатолій Вікторук сьогодні поєднує в собі цілу редакцію: він і директор, і творчий працівник, і навіть кочегар. Газета, що раніше була 16-сторінковим кольоровим тижневиком, тепер виходить у чорно-білому форматі, а наклад у 1440 примірників тримається переважно на оголошеннях, адже комерційної реклами майже немає.

Газети програють ринкову боротьбу звичайному краму. Голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначає, що до періодики ставляться як до цукерок чи пиріжків, що є помилкою:

• Власникам кіосків невигідно продавати газети через низький заробіток;
• Друковані медіа потребують спеціальної державної та поштової підтримки;
• Для мешканців прифронтових зон та людей у підвалах локальна газета є символом надії.

Аби врятувати галузь, журналістська спільнота пропонує конкретні кроки. Зокрема, йдеться про створення Фонду «Підтримки і розвитку регіональних медіа» за аналогією з Українським культурним фондом. Також дієвою допомогою може стати адресна підтримка: українцям пропонують спрямувати «державну тисячу» — бонус від уряду — саме на передплату періодики.

Попри холодні кабінети та фінансову скруту, газетярі продовжують свою роботу. Вони бачать у цьому важливу історичну роль — зафіксувати події війни на папері, адже людська пам’ять з часом схильна забувати деталі, які надійно зберігають газетні шпальти.