Автор Анна Веретільник, черкаська майстриня декоративного розпису, взяла на себе важливу місію — популяризувати розпис Середньої Наддніпрянщини. Вона прагне не лише відродити цей унікальний стиль, а й заявити про нього на весь світ.
Черкащину вже давно асоціюють із петриківським розписом, однак Анна вирішила, що варто нагадати про ще одну традицію — наддніпрянський розпис. Цей стиль, характерний для Центральної України 18-19 століть, включає в себе яскраві орнаменти та символи, зокрема «зернятка», «гребінці» та «квіти-яблука», якими прикрашали предмети побуту — від скринь до лав.
Для майстрині це не просто хобі — це ціла місія. «Моя мета — не лише популяризувати петриківку, а й привернути увагу до розпису нашої центральної України», — зазначає художниця. Вона додає, що цей стиль мистецтва є важливою частиною культурної спадщини Черкащини.
За словами Анни, натхнення до популяризації наддніпрянського розпису вона отримала після участі в мистецькому форумі в Житомирі в 2021 році. Там вона познайомилася з представниками Данії, Швеції, Італії та Туреччини, які щиро цікавилися українською культурою. Це зацікавлення стало для майстрині поштовхом до роздумів про важливість популяризації народного мистецтва за межами України.
“Ми маємо показати світу, що наше мистецтво є не менш вагомим і цікавішим, ніж те, що вже відоме за кордоном. Це — наше багатство, яке заслуговує на визнання.” — Анна Веретільник.
Окрім популяризації розпису, Анна Веретільник також займається викладанням в Черкаському державному бізнес-коледжі. Однак, саме творчість є для неї віддушиною і способом самореалізації. «Коли починаєш працювати над чимось творчим, все навколо зупиняється. Це як релаксація, коли рухи стають більш плавними, а ти потрапляєш у свій особистий простір», — розповідає вона.
Для художниці декоративний розпис став не лише мистецьким вираженням, а й арттерапією. «Раніше, коли я була молодшою, багато хто ставив питання: «Навіщо це тобі?» Але коли почала творити, зрозуміла, що це не просто для оточуючих, а й для мене. Це розширює горизонти», — додає вона.
Розпис, як і багато інших видів народного мистецтва, має глибокий емоційний підтекст. У минулі часи, коли життя селян було важким і наповненим важкою працею, предмети побуту часто прикрашали розписами, щоб додати яскравості й позитивних емоцій у повсякденне життя. «Скриня була важливим елементом української оселі, так само, як і піч. І саме тому на них зображували кольори, які приносили радість», — пояснює художниця.
У 2025 році Анна стала автором посібника з декоративних розписів України. У книзі зібрані різні традиційні стилі, серед яких є й наддніпрянський розпис. «Це спроба показати дітям та дорослим, як можна прикрасити речі, використовуючи народні мотиви», — каже авторка. Посібник містить сім популярних стилів розпису: петриківський, самчиківський, яворівський, таврійський, опішнянський і, звичайно, наддніпрянський розпис.
Крім того, за допомогою своїх ескізів, Анна прагне навчити молодь не лише мистецтву, але й любові до традицій, нагадуючи про важливість збереження національної культури. «Ми всі маємо певний талант. Головне — не боятися пробувати і не зупинятися», — заохочує вона.
Анна Веретільник впевнена: щоб зберегти традиції, потрібно не лише працювати над їх відродженням, але й активно їх популяризувати. Вона вірить, що завдяки таким майстрам, як вона, розпис Середньої Наддніпрянщини отримає друге життя і стане важливою частиною української культурної спадщини.
Коментарі