Автор У селі Слобода на Черкащині посівна кампанія цього року перетворилася на справжнє випробування на витривалість для місцевого аграрія Миколи Дубини. Господарство, яке раніше обслуговував штат кваліфікованих працівників, тепер тримається на зусиллях однієї людини.
Микола Дубина самотужки готує техніку та планує обробити 100 гектарів землі, оскільки лави його робітників спорожніли. Більшість механізаторів та трактористів змінили сільськогосподарське знаряддя на зброю і нині захищають країну на фронті.
“Усіх позабирали на війну, позабирали в армію, ми ж не можемо нічого зробити, робимо те, що можна. Залучаємо пенсіонерів, які, знаєте, пенсіонерів, вони вже виробили свій срок, вони вже так, знаєте, це на 50%, вони можуть щось допомагати, робити їх, але дуже ж вони не будуть на 100% віддаватися, не будуть в роботі всі”.
Фермер згадує часи, коли в штаті працювало п’ятеро людей. Тоді робота була розподілена: хтось засипав зерно, хтось вантажив важкі мішки, а хтось керував сівалкою. Сьогодні ж господар змушений виконувати всі ці операції самостійно, намагаючись не вибитись із графіка.
“Раніше в нас було п’ять людей. Бо треба і сівалку загрузити, і мішки потягати, і засипати. А сьогодні вже такого немає. Сьогодні беремо і самі робимо. Те, що є, те і робимо. Стараємося, щоб посіяти вчасно хоча б”.
Єдиною підтримкою для Миколи Васильовича стали односельці похилого віку. Серед них – Леонід Глахтєєв, який попри пенсійний вік продовжує виходити на роботу. Чоловік зізнається, що фізичне навантаження суттєво зросло, адже доводиться постійно змінювати види діяльності.
“Хоч і на пенсії, але можна щось заробити. Нагрузка більша звісно. Тому що робив би одне, а треба інше робить. Нагрузка більша”.
Леонід допомагає з різними господарськими справами та зазначає, що фермер практично все робить власними руками. Через неможливість сісти за кермо трактора, пенсіонер бере на себе ту фізичну роботу, яка під силу, аби хоч трохи розвантажити власника господарства.
“Все Микола Васильович каже, ми робимо. Він в основному своїми руками робить. Будь-яку роботу робиш і він допомагає”.
Початок польових робіт заплановано на найближчі дні. Аби компенсувати нестачу людей, Миколі Дубині довелося кардинально переглянути свій розпорядок дня, фактично відмовившись від відпочинку.
“Раніше ми робили: приходиш на вісім годин на роботу, на вісім поїхав трактор, робити там все. А сьогодні треба приходити на п’ять годин ранку і завершувати роботу вже в дванадцять, в одинадцять, вночі, щоб більше зробити”.
Попри колосальну втому та складні обставини, аграрій налаштований оптимістично. Він вважає свою працю “другим фронтом” і впевнений, що країна не залишиться без хліба.
“Будемо з хлібом, я думаю. І ми на нашому другому фронті переможемо. Будемо старатися йти до перемоги. Важко, не важко, але треба працювати. За нас ніхто не працює”.
Коментарі