Енергетичний зашморг для української олії:чому переробні заводи Черкащини вимикають преси

Черкаська область, яка роками була одним із центрів виробництва соняшникової олії, стикнулася з критичною зупинкою потужностей. Через нестабільне енергопостачання місцеві олійниці змушені консервувати обладнання, залишаючи резервуари порожніми, а експортні контракти — невиконаними.

Директор одного з підрозділів профільного підприємства Микола Макаренко розповідає, що їхній завод, який успішно працював з 2011 року, зараз стоїть. Технологія переробки олійних культур не прощає навіть секундних збоїв. Якщо напруга в мережі падає або зникає бодай на мить, преси зупиняються, і запустити їх знову без значних втрат неможливо. Робота на потужних генераторах також не рятує ситуацію, адже така енергія обходиться бізнесу надто дорого.

Завод має солідні потужності та широку географію збуту. Ось лише кілька фактів про його роботу до кризи:

• Щоденна переробка 90 тонн соняшнику або 70-80 тонн ріпаку за зміну.
• Широка мережа експорту: від країн Близького Сходу та Європи до США й Канади.
• Виробництво супутньої продукції — гранульованих кормів для великої рогатої худоби.
• Забезпечення робочими місцями понад 30 фахівців громади.

Ситуація на Черкащині є дзеркальним відображенням загальнонаціональної кризи. За словами Олександра Захарчука, представника Інституту аграрної економіки, за час повномасштабної війни в Україні припинили діяльність близько 30% галузевих заводів. Замість потенційних 22-24 мільйонів тонн насіння зараз переробляється лише близько 10 мільйонів.

Постійні перебої роблять процес екстракції олії нестабільним та надто дорогим. Росія атакувала не лише об’єкти переробки, а й порти, що заблокувало 90% морського експорту з Одеси та Миколаєва — зазначає експерт.

Попри заблоковані порти та простої заводів, внутрішнього дефіциту олії експерти не прогнозують. Проте за автономність та енергетичні ризики виробників заплатить споживач: очікується, що цінники в магазинах можуть зрости на 10-12%.

Нині керівництво заводів намагається втримати колективи, залучаючи людей до допоміжних робіт, проте повноцінне повернення до життя «олійної столиці» можливе лише за умови стабілізації енергосистеми.