Автор За два роки дії механізму мобілізації засуджених лави Сил оборони поповнили тисячі добровольців із місць позбавлення волі. Лише з Черкаського СІЗО на фронт вирушили дев’ятеро осіб, а станом на січень 2026 року ще 12 ув’язнених підписали згоду на службу та чекають завершення юридичних процедур.
Система відбору за цей час стала чіткою та прозорою. Ув’язнені мають право самостійно обирати підрозділ, контактуючи з рекрутерами або представниками частин. Проте умови служби залишаються суворими: колишні засуджені потрапляють виключно до штурмових підрозділів, а їхня підготовка проходить на окремих полігонах під наглядом досвідчених інструкторів.
Для багатьох ув’язнених війна — це не просто спосіб уникнути восьмирічного чи п’ятирічного терміну, а можливість повернутися до звичного ремесла. Засуджений Олег, який нині перебуває в Черкаському СІЗО, раніше півтора року воював кулеметником у 57-й бригаді. Тепер він чекає на відправку до 235-ї бригади, аби зупинити ворога подалі від своєї родини.
Інший засуджений, 25-річний Віталій, має досвід розвідки. Він зізнається, що мирне життя після добробатів здалося йому занадто складним, що і призвело до конфлікту із законом. Тепер чоловік прагне якнайшвидше пройти бюрократичні етапи, аби знову бути корисним на полі бою.
Механізм мобілізації має чіткі законодавчі фільтри:
- долучитися можуть засуджені за крадіжки, шахрайство або незаконне зберігання майна;
- заборонено мобілізувати осіб, засуджених за держзраду, тероризм, зґвалтування чи тяжкі вбивства;
- процедура включає письмову заяву засудженого, згоду військової частини, проходження ВЛК та фінальне рішення суду.
Досвід бойових дій показує, що інтеграція колишніх в’язнів у військове середовище проходить успішно. Військовослужбовець Марк Федоров, який підписав контракт із морською піхотою ще у 2024 році, згадує, що ніколи не відчував себе вигнанцем. Його батальйон починав з оборони, згодом перейшовши до штурмів, і ресоціалізація серед звичайних бійців пройшла природно.
Військові з досвідченим позивним «Мехіко» підтверджують: вмотивована людина, яка хоче спокутувати провину, заслуговує на другий шанс. На полігоні одразу стає зрозуміло, з якими намірами прийшов новобранець, і різниці між колишнім засудженим та цивільним добровольцем часто просто немає.
Попри успіхи, правозахисники вказують на суттєві законодавчі прогалини. Голова ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий зазначає, що засуджені добровольці фактично позбавлені права на відпустку. Також існують проблеми з лікуванням після поранень та відсутність вибору для тих, хто повернувся з полону — вони зобов’язані повертатися у стрій без права на демобілізацію.
«Невідомо хто цінніший: чи той чистун, який знає як красти державні кошти і не несе відповідальності, чи людина, яка зробила невеликий проступок, розкаялась і має право на прощення», — підсумовує Олег Цвілий.
Загалом по всій Україні до Сил оборони станом на грудень 2025 року долучилися 11 тисяч осіб із місць позбавлення волі. Для держави це став вагомий ресурс, що суттєво підкріпив обороноздатність країни у найважчі часи.
Коментарі