Автор Скільки саме грошей міста готові віддати на підтримку війська у 2026 році, залежить не від масштабу бюджету, а від політичних рішень на місцях. У проєктах кошторисів обласних центрів суми коливаються від 300 мільйонів до двох мільярдів гривень, а частка витрат – від понад 14% до трохи більше одного.
Наприкінці грудня 2025 року міські ради обласних центрів отримали запит щодо планів фінансування Сил оборони України у наступному бюджетному році. Відповіді показали строкату картину – від рекордних відсотків у відносно невеликих містах до скромних часток у мегаполісах.
Найбільшу частину власного бюджету на оборону закладає Івано-Франківськ – майже 14,5% від 5,7 мільярда гривень. У грошовому вимірі це 825 мільйонів. За ним ідуть Вінниця, де на Сили оборони планують спрямувати 13% від майже восьми мільярдів, та Хмельницький з майже 12% від бюджету у 4,7 мільярда.
Для порівняння, столиця з бюджетом у 106 мільярдів гривень заклала на оборону близько двох мільярдів – менше двох відсотків. Таким чином, при різниці бюджетів у 18 разів Київ і Івано-Франківськ демонструють протилежні підходи до пріоритетів.
Харків із майже 21 мільярдом гривень у міській скарбниці планує витратити на Сили оборони менше півтора відсотка. Найнижчий показник серед обласних центрів зафіксували у Кропивницькому – 1,3% від бюджету в 3,8 мільярда гривень.
Не всі міста змогли назвати точні суми. В Ужгороді повідомили, що остаточно визначаться з видатками на армію у лютому. У Херсоні пояснили, що підтримка Сил оборони у 2026 році здійснюватиметься через субвенції з вільних залишків або перевиконання доходів, тому загальну цифру наразі не озвучують.
У Чернігові бюджет на 2026 рік станом на кінець грудня ще не був затверджений, однак там уже декларують намір спрямувати на Сили оборони 700 мільйонів гривень. Саме тому дані цих трьох міст не потрапили до загального порівняння.
Минулого року картина виглядала інакше. У 2025-му найбільші частки бюджетів на оборону спрямували Хмельницький – 17,7%, Вінниця – майже 16% та Київ – 13,3%.
Водночас серед міст з найменшими внесками тоді були Харків – 1%, Полтава – 1,6% та Миколаїв – 2,2%. Це свідчить про те, що бюджетні пріоритети можуть змінюватися з року в рік і не завжди мають сталу динаміку.
У Харкові від коментарів на камеру відмовилися. Офіційну позицію міського голови письмово передала прессекретарка Мар’ям Сатуєва.
“Харків системно і послідовно підтримує Сили оборони України з перших днів повномасштабної війни. Загалом за весь період сума прямих перерахувань із міського бюджету становить близько 1,8 мільярда гривень”, – зазначила вона.
За її словами, у бюджеті на 2026 рік закладені 300 мільйонів гривень, але це не остаточна межа.
“Це не стеля. Як і в попередні роки, обсяг допомоги коригуватиметься відповідно до реальних потреб військових і можливостей міського бюджету”.
У Кропивницькому пояснюють низький відсоток тим, що кошти на підтримку військових розпорошені між кількома програмами. Начальниця фінансового управління міськради Любов Бочкова наголошує, що фінансування відбувається не одним рядком бюджету.
“Це програми тероборони і підтримки військових формувань – понад 50 мільйонів гривень, комплексна програма підтримки захисників і захисниць України – понад 90 мільйонів, а також до 100 мільйонів на будівництво шпиталю для військових”, – пояснила вона.
Вінниця залишається серед лідерів за часткою бюджету, спрямованого на оборону. Міський голова Сергій Моргунов визнає, що для міської казни це відчутні суми.
“У 2025 році це було 1 мільярд 170 мільйонів гривень. Ми допомагаємо 90 підрозділам з 2014 року, з них постійно – близько 20. Передусім це ті частини, де служить багато вінничан”, – зазначив він.
Водночас експерти наголошують: цифри, які закладають у бюджет до початку року, не є остаточними. Протягом 2026 року депутати можуть переглядати видатки залежно від виконання доходної частини.
Директор громадської організації “Інститут розвитку територій” Юрій Ганущак пояснює нерівномірність фінансування роботою децентралізації та політичними рішеннями на місцях.
“Це означає, що органи місцевого самоврядування мають суб’єктність і приймають рішення самостійно. Це політичне рішення – можу стільки чи стільки, можу туди чи туди”, – каже він.
За його словами, навіть близькість до фронту не завжди визначає обсяги допомоги.
“Одесу бомблять – їм треба відновлюватися. Суми бомблять, але вони дають. Це не пояснюється логікою, це рішення політичні. Є тиск громадськості і депутатів – спрямували”.
Експерти з економіки та місцевого самоврядування сходяться в одному: фінансування оборони з місцевих бюджетів не є обов’язком громад. Це добровільна допомога, своєрідне інституційне волонтерство.
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан наголошує, що місцеві бюджети спершу мають забезпечити захищені статті.
“Коли держава не додає міжбюджетних трансфертів на 20-30%, міста змушені балансувати зарплати та енергетику зі своїх доходів. Відповідно, обсяги допомоги ЗСУ автоматично зменшуються”, – пояснив він.
Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі Анатолій Максюта підкреслює, що воєнні витрати формально є виключною компетенцією держави.
“Місцеві бюджети можуть допомагати військовим лише за власним бажанням. Це не обов’язок, а добровільне рішення – так само, як громадяни донатять свої гроші”, – зазначив він.
Серед експертів немає єдиної думки, від якої частини бюджету коректніше рахувати оборонні витрати – дохідної чи видаткової. Максюта вважає логічнішим орієнтуватися на видатки, як на затверджену величину. Слобожан наполягає, що за Бюджетним кодексом усі видатки покриваються доходами, а тому рахувати слід саме від них.
Зрештою, більшість громад оперують саме дохідною частиною бюджету. За цим принципом і формується загальна картина: від 300 мільйонів до двох мільярдів гривень, які у 2026 році міста готові спрямувати на підтримку Сил оборони України.
Коментарі