Автор Ірина Шевчук із Монастирища створює картини, від яких неможливо відвести погляд. Її техніка – це делікатне поєднання терпіння, гострого скальпеля та природного золота злакових культур. Сьогодні роботи художниці знають далеко за межами рідного міста: вони підкорювали виставкові зали Києва, Вінниці та Черкас.
Захоплення соломою прийшло до пані Ірини ще у шкільні роки завдяки вчительці, але справжнє “друге дихання” творчість отримала під час декретної відпустки. Саме тоді майстриня вирішила вийти за межі простих аплікацій і створювати власні, авторські полотна. Тепер її роботи – це складні образи історичних постатей та вигаданих героїв, що експонуються у Монастирищенському краєзнавчому музеї.
Процес створення кожної картини нагадує ювелірну роботу. Художниця прискіпливо ставиться до кожного етапу, адже помилка на початку зіпсує фінальний результат.
- Перенесення малюнка через копірку на папір для отримання двостороннього відбитка.
- Розподіл зображення на найдрібніші деталі.
- Наклеювання підготовленої соломи та обов’язкове витримування під пресом.
- Вирізання елементів скальпелем та робота з основою полотна.
Час на створення однієї роботи варіюється залежно від складності. Якщо полотно «Танець з шаблями» зайняло близько трьох-чотирьох тижнів, то робота над масштабнішими проєктами може тривати до трьох місяців. Іноді за роботою з орнаментами художниця настільки втрачає лік часу, що пальці затерпають від напруження.
«Захоплює настільки, що не помічаєш нічого навколо», – зізнається Ірина Шевчук.
Дивовижно, але художниця не використовує штучних барвників для соломи. Усі відтінки – від ніжно-зеленого до глибокого темного – це результат природного дозрівання злаків. Ірина самостійно висіває матеріал на городі та збирає його у різні терміни: молоду солому для світлих тонів і перестиглу – для найтемніших акцентів.
Окрім солом’яної пластики, майстриня опановує й класичне малярство:
- Акрил, з яким у художниці склалася найміцніша “дружба” через швидкість висихання.
- Акварель для легких експериментів.
- Олійні фарби (хоча їхнє довге сохнення часто випробовує терпіння авторки).
Талант Ірини Шевчук неодноразово отримував офіційне визнання. Зокрема, на конкурсі в Академії мистецтв України її картина «Козак Мамай» виборола почесне друге місце, обійшовши багатьох конкурентів.
Останнім часом художниця знайшла ще один спосіб самовираження – розпис гільз, що прибули безпосередньо з фронту. Цю техніку вона опанувала самотужки, перетворивши символи війни на об’єкти мистецтва. Проте головна мета тут – не виставки, а соціальна місія. Ірина проводить безплатні майстер-класи для дітей військовослужбовців, де малеча може проявити креативність і відволіктися від тривог.
Сьогодні Ірина Шевчук продовжує експериментувати, доводячи, що навіть найпростіший матеріал під ногами може стати мистецтвом, якщо прикласти до нього натхнення та невтомну працю.
Коментарі