Автор Цьогорічна весняна кампанія для аграріїв Черкаської області перетворилася на справжнє випробування на витривалість. Посівна 2026 року стартувала на тлі рекордного здорожчання ресурсів та критичного браку кваліфікованих рук. Про це повідомив Віктор Гончаренко, який очолює Асоціацію фермерів та приватних землевласників. За його словами, кадровий голод став загальнонаціональною бідою, що зачепила кожне господарство.
У селі Воронівка робота вже кипить – техніка вийшла в поля. Працівник місцевого господарства Віктор Озірний розповідає, що після зимової паузи темп божевільний: треба вчасно завантажувати насіння та добрива, прокидаючись ще вдосвіта. Досвідчений аграрій, який пройшов шлях від тракториста до різноробочого, зазначає, що головним диригентом процесу завжди залишається погода, яка щороку диктує свої терміни.
Нинішні умови фахівці називають сприятливими: земля накопичила достатньо вологи та поступово прогрівається. Проте, як зауважує фермер Михайло Царенко, поспішати можна не з усіма культурами. Якщо для ячменю, вівса та ярої пшениці час уже настав, то теплолюбні кукурудза й соняшник чекатимуть своєї черги щонайменше до середини квітня.
Зараз у господарстві Царенка завершують сівбу гороху – під нього відвели близько 100 гектарів. Цю роботу планували зробити ще восени, але тоді завадили морози та надмірні дощі. Вибір саме цієї культури має прагматичне підґрунтя: горох природним чином насичує ґрунт азотом, що дозволяє суттєво зекономити на підживленні наступних культур. Питання економії сьогодні стоїть надзвичайно гостро.
Ціни на ресурси у 2026 році демонструють шокуючу динаміку. За словами фермера, якби не старі запаси, витягнути посівну було б майже неможливо. Ринкові реалії вражають:
- Вартість карбаміду злетіла з 23 – 24 тисяч до 40 – 42 тисяч гривень за тонну (ріст на 70 – 80%).
- Оптова ціна дизельного пального підскочила з 48 – 50 до 80 гривень за літр.
- Загальний дефіцит регулювання цін робить планування бюджету екстремальним завданням.
Фінансовий тиск – лише частина проблеми, адже працювати в полі фізично майже нікому. Михайло Царенко констатує: з довоєнного штату у 20 осіб залишилося лише 13, більшість із яких – люди пенсійного віку. Проблеми з бронюванням призвели до того, що людей мобілізували безпосередньо з робочих місць або з кабін техніки. Тепер ті, хто залишився, змушені виконувати подвійну норму роботи.
Сам директор тепер поєднує ролі агронома та логіста, аби господарство продовжувало функціонувати. Попри труднощі, він не збирається скорочувати посівні площі, хоча й зізнається, що майбутнє наступного сезону виглядає туманним через відсутність робочих рук.
Очільник профільної Асоціації Віктор Гончаренко підтверджує: ситуація ідентична у більшості дрібних та середніх господарств. Проблеми з бронюванням персоналу стали «кричущим питанням», яке загрожує не лише затягуванням термінів робіт, а й потенційним погіршенням якості майбутнього врожаю.
У господарстві Миколи Дубини ситуація ще радикальніша – аграрій виходить у поле самотужки. Якщо раніше процес обслуговувала ланка з п’яти чоловіків, то сьогодні фермер власноруч вантажить мішки та засипає зерно в сівалки. Головна мета – встигнути посіяти все вчасно, незважаючи на обставини.
Єдиною опорою для таких господарів залишаються місцеві пенсіонери. Один із них, Леонід Глахтєєв, попри вік, допомагає з фізичними роботами. Він зауважує, що навантаження суттєво зросло, адже доводиться бути «майстром на всі руки», допомагаючи власнику обробляти понад 100 гектарів землі.
Микола Дубина називає поточну кампанію найважчою у своїй практиці. Якщо раніше робочий день був нормованим, то тепер він починається о п’ятій ранку і часто закінчується далеко за північ. Це єдиний спосіб компенсувати відсутність персоналу та вкластися у графік.
“Будемо з хлібом, я думаю. І ми на нашому другому фронті переможемо. Важко-неважко, але треба працювати. За нас ніхто не працює”, — ділиться оптимізмом фермер.
У Білозір’ї родина Валентини Стоянової готується до обробки майже 200 гектарів. Через специфіку рельєфу та загрозу приморозків тут традиційно починають роботи трохи пізніше. Насіннєвий матеріал ще чекає своєї черги на закупівлю, проте пальним вдалося запастися завчасно.
Жінка розповідає, що встигла придбати дизель по 50 гривень, тоді як поточна ціна коливається в межах 70 – 78 гривень. Однак добрив на весь сезон не вистачить. Карбамід, який раніше коштував 26 тисяч за тонну, тепер пропонують по 40 тисяч, що змушує аграріїв буквально «викручуватися» заради виживання.
Економіст Олег Пендзин пояснює такий стрибок цін світовою кон’юнктурою на ринках нафти та газу. Він прогнозує, що ці витрати неминуче відобразяться на цінниках у магазинах у другому півріччі 2026 року. Експерт наголошує: без внесення добрив розраховувати на врожай не варто навіть за ідеальної погоди.
Прогноз синоптиків дає надію – березень виявився на 2 градуси теплішим за кліматичну норму. Керівник обласного гідрометцентру Віталій Постригань зазначає, що загрози сильних морозів, як торік, наразі немає. Проте виникла інша небезпека – відсутність опадів протягом місяця, що може призвести до ранньої засухи вже у травні.
Зараз, поки ґрунт на глибині 10 сантиметрів тримає температуру 6 – 7 градусів і ще зберігає вологу, триває активне підживлення озимини. Втім, умови по області неоднорідні: подекуди ще зберігається мерзлий ґрунт у місцях, де довго лежав сніг.
В обласній військовій адміністрації зазначають, що масовий вихід техніки в поля на Черкащині запланований на першу декаду квітня. Це дещо пізніше, ніж у південних регіонах, через кліматичні особливості центральної України.
Михайло Царенко готує техніку під сою, соняшник та кукурудзу на квітень, але яру пшеницю почне сіяти вже найближчими днями. Нею доведеться «ремонтувати» поля, де озимина постраждала від льодової кірки та надлишку води в низинах.
Загалом по регіону пошкоджено близько 15% посівів, особливо у Смілянському, Чигиринському та Шполянському районах. Віталій Постригань резюмує, що попри утворення локальних «блюдець» води на полях через промерзлий ґрунт, масштабних втрат для області вдалося уникнути.
Коментарі